Ігри з малюком на природі

 Чому так важливо гуляти з дитиною?

    Насамперед варто зрозуміти, чому прогулянки є обов’язковою складовою режиму дитини. Та й не лише дитини: дорослим також необхідно гуляти хоча б 30 хвилин щодня. Адже під час прогулянки ми:

    1) дихаємо свіжим повітрям ( на вулиці повітря, без сумніву, чистіше, ніж у звичайній квартирі);

    2) очищуємо легені від домашнього пилу, алергенів, бактерій та інших шкідливих часток, прихованих від наших очей;

    3) отримуємо життєво важливий вітамін D (особливо необхідний для повноцінного розвитку організму, що росте);

    4) активізуємо обмінні процеси і покращуємо роботу всього організму;

    5) стимулюємо фізичну активність, що сприяє зміцненню імунітету і серцево-судинної системи;

• Регулярні прогулянки роблять організм дитини більш стійким в боротьбі з різними захворюваннями.

    6) розвиваємо координацію, реакцію і тренуємо очі, запобігаючи проблемам із зором

Що батькам потрібно робити, аби прогулянка була цікавою та пізнавальною для дитини?

    Те, що гуляти дуже корисно для дітей, ми вже з’ясували. А як же зацікавити дитину, зробити щоденні гуляння на вулиці захопливим заняттям, а не рутинним обов’язком, що швидко набридає?

    Спеціалісти рекомендують батькам під час прогулянки з дитиною дотримуватися таких порад:

    1. Обговорювати побачене на вулиці

    Під час прогулянок розмовляйте з дитиною про те, що вас оточує, обговорюйте з нею сезонні зміни в природі, спостерігаючи за рослинами, тваринами.

• «Дивись, он там іде будівництво. Бачиш будівельників на даху?»;
• «Он ворона знайшла горішок і понесла до гнізда».

    Коли ви перераховуєте об’єкти, які зустрічаються вам на шляху, дитина їх запам’ятовує й розвиває свій словниковий запас.

    2. Звертати увагу на відчуття

    Під час прогулянок допоможіть дитині помічати деталі й відчуття, коментуйте те, що ви бачите, чуєте, відчуваєте: «Я чую, як співають птахи», «Ой, який приємний аромат!», «Відчуваю на собі подих вітру» тощо.

    Не забороняйте малюкам брати в руки камінчики, палички, листочки, мох, шматочки кори. Заохочуйте дитину ділитися своїми враженнями, не поспішайте і не квапте її.

• Можете запропонувати поводити пальчиками і долонькою по стовбурах дерев. У кожного з них різна кора, а, отже, й тактильні відчуття будуть різними.

    3. Уникати гіперопіки

    На дитячому майданчику часто можна почути від татусів та матусь численні заборони та застереження: «Обережно!», «Не чіпай!», «Упадеш!», «Не бігай!», «Ти ще маленький, щоб спускатися з цієї гірки». Без сумніву, безпека дитини для батьків стоїть на першому місці. Але як ви гадаєте, чи зможе дитина в таких умовах вивчати світ чи розкривати свої фізичні можливості? Навряд чи.

    Тож завдання дорослих — знайти «золоту середину»: давати дитині змогу почуватися в безпеці й водночас уникати гіперопіки — допомагати, підтримувати, включатися в потрібний момент.

    4. Ставити запитання

    Гуляючи, запитуйте в дитини її думку, враження від побаченого, стимулюйте пізнавальний інтерес:

• «Як ти думаєш, щойно проїхав вантажний потяг чи пасажирський?»;
• «Ми бачили дві квітки, потім ще три. Скільки всього?»
• «Як ти гадаєш, чому цей магазин зачинено по понеділках?».

     Ставлячи запитання, вчіть малюка прогнозувати: «Як ти думаєш, скільки літаків ми сьогодні побачимо?». Це сприятиме мовленнєвому й інтелектуальному розвитку дитини та покращить навички вирішення завдань.

    5. Планувати приємні сюрпризи

    Заплануйте несподівані зупинки під час прогулянки: купіть фрукти на ринку, покатайтесь на каруселі в парку або влаштуйте пікнік на лавці. Такі приємні сюрпризи додадуть вашій прогулянці позитивних емоцій.

    6. Відповідати на запитання малюків

    Допитливі діти зазвичай ставлять дорослим багато запитань:

• Чому сонце світить?
• Чому трава зелена, а не червона?
• Куди летять птахи?
• Звідки з’являються хмари?
• Хто побудував будинок навпроти?

    Звісно, не на всі ці запитання можна легко і швидко знайти відповідь. Та часом дорослі не відповідають, думаючи, що дитина не здатна поки зрозуміти складні речі, тож обривають її запитання фразами на кшталт «Підростеш — дізнаєшся». І тим самим ставлять малюка в глухий кут, адже його потреба у знаннях не задовольняється.